Казки шкільного життя. Казка 7. Чарівний сон

Вступ до школи - це новий етап у житті дитини. Більшість дітей з тривогою та острахом переступає поріг школи. Щоб запобігти негативним емоціям у майбутніх першокласників, допогти їм в адаптації до школи, пропонуємо для ознайомлення казки. Їх читання дасть змогу знизити шкільну тривогу у дітей, сформулювати позитивні моделі поведінки в реальному житті.

Казка 7. Чарівний сон

  Курча цілий вечір наводило порядок - прибирало шкільні предмети і розподіляло їх по відділеннях портфеля. Коли з портфеля воно витягувало іграшку або щось цікавеньке, то забувало про свою справу і гралося. Потім знову поверталося до справи, але все це йому набридло і воно покинуло портфель: 

  - Все, не хочу більше такого порядку! Хай все буде, як було! Мені так більше подобається. 

  Курча лягло спати. І сниться йому сон: тихо і обережно вилазить з портфеля олівець і чхає:

  - Ачхи, ачхи, ачхи! Я трохи не задихнувся! Це ж требе було мене так засунути - на самий низ! 

  - А я одним листком в Букварі, а іншим - в математиці лежу! - промовив зошит.

  - ВХА! - закричав альбом для малювання, - подивіться на мене! Я весь брудний, обляпаний, мене весь час витирали гумкою.

  - Але ж портфель - це дім для шкільного приладдя, - промовили підручники.

  - Я не думала, що буду поряд із зернятами, травою та різним непотребом! - простогнала ручка.

  - Нічого! Терпіть! Теж мені важність - шкільне приладдя! - відповіло найбільше зернятко. Нас хазяйка найбільше любить! - запищали інші зернятка.

  - Так, це правда, - в один голос промовили книжки і зошити.

  - Так давайте підемо шукати іншого школяра чи школярку, які будуть про нас добре дбати, - запропонував портфель.

  - Збираймося у дорогу!!! - закомандував портфуль, - якщо  ми не потрібні Курчаткові.

  - Потрібні! Потрібні! - закричало Курча, зістрибуючи із ліжка, - прошу вас залишіться! Я буду про вас піклуватися, любити! Простіть мене, будь ласка!

  В кімнаті було тихо. Всі речі розкидані, портфель лежав на боці, з нього вивалені зошити, книжки, ручки, олівці...

  "Невже це мені приснилося? - подумало Курча, - чи це насправді!?" Воно почало все збирати і складати на свої місця, шепочучи і промовляючи: 

   - Милі мої, хороші, залишайтеся, я буду вас прибирати і доглядати. Мені без вас дуже, дуже погано... 

  Закінчивши все прибирати, Курча повернулося у ліжко. Йому здалося, що портфель разом з шкільним приладдям посміхається йому. 

 

Джерело: 

Наталія ЦИБУЛЯ, Газета "Психолог" № 3 - 4 (531 - 532), лютий 2014