Казки шкільного життя. Казка 16. Усі ми особливі

Вступ до школи - це новий етап у житті дитини. Більшість дітей з тривогою та острахом переступає поріг школи. Щоб запобігти негативним емоціям у майбутніх першокласників, допогти їм в адаптації до школи, пропонуємо для ознайомлення казки. Їх читання дасть змогу знизити шкільну тривогу у дітей, сформулювати позитивні моделі поведінки в реальному житті.

Казка 16. Усі ми особливі

  У школі вчились різні тварини: Теля, Лоша, Курча, Гусеня, Каченя, Порося, Овечка, Козеня, Кошеня, Цуценя. 

Тварини допомагали одне одному - адже у кожного щось виходило краще, ніж в іншого: Лоша було найсильнішим, тому коли потрібно було щось пересунути чи принести, то його завжди звали на допомогу; Гусеня найкраще вміло вирішувати логічні завдання і воно допомагало всім з математики; Овечка краще всіх витирала дошку. Всі тварини товаришували і хоча сварки в них виникали, учні швидко всі мирилися. Кожна тваринка намагалася зрозуміти іншу і сприймала її такою якою вона є. Але ось одного дня, граючись у доганялки, Курча ненароком наступило Коненятку на хвіст. Пролунало голосне навкання. Котик заплакав, а Курча почало  вибачатися схвильованим голосом:

  - Я ненароком, пробач мені , будь ласка.

  - Ні, не пробачу! - з образою відповіло Кошеня.

  - Але, чому? - злякалось Курча.

  - Тому що ти зробило це спеціально! Так, так. Ти зазадриш мені, бо у тебе немає такого красивого пухнастого хвостика, як у мене!

  - Це неправдв! Закричало Курча. - Я підросту і у мене буде хвостик. І він мені подобається. 

  - Але ж у мене і в Цуценяти хвостики кращі ніж в тебе, признайся у цьому, - промовив Котик.

  - Але мені не потрібен такий хвіст, як у вас, - намагалося всіх переконати Курча. 

  Почалася суперечка. Всі тварини захищали тільки свої хвости. Вони кричали, намагаючись переконати один одного. Але продзвенів дзвоник на урок... Прийшов вчитель. Пес Тимко, уважно подивився на учнів, зрозумів, що щось трапилос.

 - Що у вас трапилось? - запитав учитель, - Чим ви незадоволені, чому такі сердиті і чому пересіли на чужі місця?

  - Я не буду сидіти з Гусеням - У нього маленький хвостик, - сказало Цуценя.

  - А я небуду сидіти з Курчам - він мені наступив на хвостик, промовив Котик.

  - Так вас посварили хвости? - здивувався Тимко.

  - Ми не товаришуємо з безхвостими! - крикнуло Цуценя

  - Так тепер у нашому класі вчаться "хвостаті" і "безхвості"? - продовжив учитель. Але ви неправильно поділились.

  - Чому? - здивувались тварини.

  - Вам треба поділитись на рогатих і безрогих, на великих і малих, на покритих пір'ям  чи шерстю, не забудьте про колір шерсті, очей і інші відмінності. Діти мовчали, опустивши голови донизу.

  Уважно подивившись на своїх учнів, учитель запропонував послухати казку "Хвости". Закінчивши читати , уважно глянувши у вічі дітей, побачив там і сором, і образу, і смуток.

   - Ми хочемо, щоб у нашій школі всі учні грали разом, разом вчилися, допомагаючи один одному, - промовив Цуценя і всі тварини з ним погодились.

  - Я думаю, що в наших силах виконати це бажання! - посміхнувся учитель і урочисто промовив: "так тому і бути!"

  "Як добре, що ми всі рівзні, що є можливість навчитися один у одного", - думали тварини, граючись один з одним і приймаючи всіх такими, якими вони є.

Читайте також:

Казки шкільного життя. Казка 17, 18. Злинки, Обзивалочка

Казки шкільного життя. Казка 19, 20. Дружба, Підсумкова.