Вступ до школи - це новий етап у житті дитини. Більшість дітей з тривогою та острахом переступає поріг школи. Щоб запобігти негативним емоціям у майбутніх першокласників, допогти їм в адаптації до школи, пропонуємо для ознайомлення казки. Їх читання дасть змогу знизити шкільну тривогу у дітей, сформулювати позитивні моделі поведінки в реальному житті.

Казка 9. Вірус жадібності

- Не бери мій олівець, ти його зламаєш! - кричали Теля на Ягня.

- А я не дам тобі свою гумку! - відповіло Ягня.

- Мені не подобається, що ти сідаєш нга мій стільчик - забрудниш його або поламаєш! - пробурчало Каченя на Курча.

- Не торкайся до мого костюма! - відганяло від себе друзів Поросятко під час гри.

Учитель Тимко спостерігав за дітьми, незадоволено хитаючи головою.

- Діти, вам потрібно лікуватися! - звернувся він до школярів.

- Але ми всі здорові! - здивувалися учні.

- До нас до школи потрапив вірус жадібності. Це двоюрідний брат сестри Ліні. Він прилетів до нас, щоб усіх пересварити.

- А що ж нам робити? Як лікуватися? - захвилювалися звірята.

- Є один спосіб, мені про нього розповіла фея Доброти, - сказав пес Тимко, - це добрі вчинки, тільки не всі знають, що це таке.

- Це коли робиш щось приємне своєму другу - сказало Теля.

- Чи своїй мамі продовжило Каченя.

- Або вчителю тихо промовило Курча.

- Або собі, - важко вставило Ягня.

Всі учні засміялися.

- Кожен із вас правий! Але частково. Усі добрі вчинки прємні для оточуючих і для самого себе також. Якщо ми ображаємо когось, то це не добрий а злий вчинок. Якщо ми віддали ручку товаришу, а самі не зможемо писати на уроці, то це необдуманий вчинок. Добрі справи робити важко, але перший крок до доброго вчинку - це почути прохання про допомогу. Другий крок - це бажання допомогти, але попередньо подумавши, як це зробити швидко і нікому не нашкодити, - відповів вчитель.

- Але як бути з однією ручкою? Якщо товаришу вона теж потрібна, а у тебе іншої немає? - запитало Каченя.

- Або попросити інших учнів - можливо у когось є запасна ручка, - запропонувало свій варіант Телятко.

А я б віддав свою єдину ручку другу, а то мене будуть вважати жаднюгою, - сумно мовило Курча.

- А як ви думаєте, діти, зрадів би друг, якби у Курчати через нього були неприємності, запитав учитель?

- Якщо він справжній друг, то він би відмовився, - відповіло Теля.

Усі діти замислились. Ми з вами продовжимо розмову про добрі вчинки завтра, а зараз нам прора на прогулянку.

Казка 10. Яблуко

У школі роздовали на обід соковиті, жовті яблука. Усі малята яблука з'їли , а Теля поклало своє
в портфель: "Моя сестричка дуже полюбляє солодкі яблука. Пригощу її вдома", - подумало Теля. Коли закінчилися уроки, учні стали складати в портфелі книжки і зошити. Теля, поклавши книжки, вирішило помилуватися подарунком для сестрички. Але де ж яблуко? Воно стало шукати у портфелі , на парті, біля парти... Ніде немає! Зі сльзами на очах воно почало питати усіх друзів: "Ви не бачили моє яблуко?"

- Ні! Ні! Не бачили! Відповідали учні.

Телятко заплакало. Це помітив вчитель Тимко.

- Що трапилось? - запитав він.

- Пропало яблуко, - відповіли тварини.

- Я цого ... хотів... сестричці подарувати... вона дуже любить яблука, - схлипнуло Теля.

Вчитель зрозумів у чому справа:

- Дуже погано, якщо хтось яблуко взяв і з'їв. Але гірше за все те, що яблуко було чарівне. Так, так, так. Воно ж було приготовлене для подарунка від чистого серця. А той, хто яблуко з'їв - осліпне, стане глухим і у нього відвалиться хвіст.

Тварини перелякано дивилися то на вчителя, то один на одного.

- Що? Що? - запитала Вівця, - підійдіть ближче, я погано бачу! І погано чую. Це я з'їла яблуко.

Всі з полегшенням зітхнули, а Вівця плакала - їй було дуже страшно і соромно.

- Пробач мене, Тедятко! Я дуже люблю солодкі фрукти! Не стрималась, - сказала Вівця.

Телятко було добре і пробачило її.

Наступного дня у школі на сніданок давали знову яблука. Вівці дуже хотілося з'їсти його, але понюхавши яблуко вона віддала його Телятку: "Це для твоєї сестрички!"

- А ти? - запитало Теля.

- Я потерплю, - прошепотіла вівця.

Теля поклало яблуко в портфель для сестрички. а свій сніданок розділило порівну. Одну половину яблука взяло собі, а другу віддало Вівці.